Littsint.no
Безкоштовний онлайн-курс з управління гнівом для батьків
Спеціаліст-психолог Стейнар Сунде
Littsint.no
Littsint.no – безкоштовний онлайн-курс самодопомоги, розроблений Норвезьким центром сімейного консультування за підтримки Норвезького управління у справах дітей, молоді та сім'ї та служби Барневарн.
Littsint.no було розроблено у відповідь на дослідження, яке показало, що насильство над дітьми в Норвегії стало більш розповсюдженим і стало завдавати більше шкоди, ніж раніше.
Протягом кількох останніх років Littsint.no має 60-100 нових користувачів щодня. Матеріали перекладено 11 мовами.
Масштаби насильства над дітьми в Норвегії
Опитування 7033 учнів старших класів середньої школи Моссіг (2007 р., звіт NOVA) виявило, що:
6% учнів зазнавали жорстокого насильства з боку батьків (удари, побиття). Матері та батьки однаково виявляли жорстокість по відношенню до молодих людей.
19% учнів повідомили про помірне насильство з боку матері
(Удари відкритою долонею, сильне трясіння, щипки и т.п.).
13% учнів повідомили про помірне насильство з боку батька.
Філетті, 2009 р.: Дослідження негативного досвіду дитинства (ACE).
Спостереження за 17 000 осіб у звичайній вибірці.
Показує сильний зв’язок між труднощами в дитинстві (насильство, жорстоке поводження) та скаргами на фізичне та психологічне здоров'я в дорослому віці.
Діти, що стають свідками насильства або зазнають його, мають найвищий рівень ризику передчасної смерті (після 20 років). Причиною смерті зазвичай стає рак, серцевий напад або самогубство, пов’язане із зловживанням наркотичними речовинами.
Роки дитинства надзвичайно важливі
Норвезька медична асоціація (НМА) підготувала звіт (2010 р.), що ґрунтується на дослідженнях, включаючи дослідження ACE.
Результати дослідження ACE показують, що вплив негативного досвіду в дитинстві є глибоким, посилюється з часом і відіграє вирішальну роль у подальших проблемах зі здоров'ям та передчасній смерті.
Це говорить про те, що багато поширених скарг у зрілому віці мають бути інтерпретовані як наслідок обставин дитинства.
Конвенція ООН про права дитини (1989 р.)
Норвезький закон про неповнолітніх (1991 р.): захист прав дітей із забороною фізичного насильства над дітьми.
Редакція 2010 року: уточнює, що забороняється бити, лупцювати, погрожувати чи завдавати шкоди психологічному чи фізичному здоров’ю дитини.
Конвенція про права дитини: «Дисциплінарне насильство» стосується виховання, заснованого на страху, а не на довірі.
Готман (2016 р.): Доброта, сердечність, оптимізм і терпіння, а не покарання – кращі інструменти для виховання слухняних, емоційно здорових дітей.
Переживання провини та сорому
Коли діти піддаються гніву та насильству, від яких вони не можуть захиститися або які вони не можуть зрозуміти, природною психологічною реакцією є створення відчуття контролю, беручи на себе провину за те, що відбувається.
Ціна, яку діти часто платять за це, – зростання з відчуттям безпідставного сорому і з низькою самооцінкою.
У деяких дітей розвивається посттравматичний стресовий розлад (ПТСР).
ПТСР
Приблизно 55 000 людей у Норвегії мають посттравматичний стресовий розлад в різному віці.
Він може розвинутися у людей, які були свідками насильства або жертвами ситуацій, які могли призвести до серйозних травм або смерті.
Нав'язливі спогади (флешбеки).
Реакції уникання (у відповідь на думки, емоції, людей).
Фізична активація («боротьба або втеча» у випадку небезпеки).
Неспокійний сон, дратівливість, гнів, проблеми з концентрацією.
Спогади фрагментовані та погано організовані.
Наслідки ПТСР
Змінює те, як люди думають про себе, інших і світ, і призводить до відчуття втрати контролю над власними емоціями
Негативна самооцінка (Я жахлива)
Негативна оцінка інших (Нікому не можна довіряти)
Негативна оцінка світу (Світ злий)
Повторне переживання певних ситуацій знову й знову (флешбеки)
Брегман (2020 р.) Людство: Обнадійлива історія
Розуміння дітей
Дитячий мозок від природи налаштований на пошук безпеки та любові, знання та розуміння. Ваша дитина хоче бути ласкавою та альтруїстичною. Слід уникати шльопання, сарказму, погроз, принизливих висловлювань або виявів неповаги. (Готман, 2016 р.)
Страх долає швидко; почуття безпеки вимагає часу. Дати дитині відчуття безпеки в житті – обов'язок дорослих. Не втрачати самовладання з дитиною – це перший крок. Наступний крок – знайти спосіб розслабитись і заспокоїтись. (Монтгомері, 2018 р.)
Знання для батьків
(Монтгомері, 2018 р.): «Багато людей не розуміють, що виховання дитини – це не те, що ви робите, коли дитина погано себе поводить, але все те, що ви робите зі своєю дитиною».
Готман (2016 р.): Доброта, сердечність, оптимізм і терпіння, а не покарання – кращі інструменти для виховання слухняних, емоційно здорових дітей.
Грін (2021 р.) Діти поводяться добре, якщо вміють. Діти поводяться погано, коли відчувають себе непотрібними.
Підхід ICDP – побачити себе зовні і дитину зсередини
Показуйте дитині, що ви її(його) любите
Слідуйте за дитиною
Розділяйте емоції дитини
Висловлюйте хвалу та вдячність
Взаємна увага
Обговорюйте те, що робите разом
Цікавтеся іншими заняттями дитини
Плануйте, підтримуйте, сприяйте та встановлюйте позитивні межі (Карстен Хунейде)
Помилкові уявлення
Найчастіше гнів викликають не вчинки дитини. Він більше пов'язаний з тим, які почуття мають батьки по відношенню себе і до дитини в такій ситуації.
У погані або напружені дні батьки схильні ставати невиправдано самокритичними і думати, що вони не справляються зі своїми обов'язками, і тому дитина погано поводиться.
Маленькі діти не є впертими, бо не хочуть слухатися батьків.
Littsint: вибір емпатії
Мета Littsint – донести до батьків, що вони мають більше контролю над собою та своїми діями, ніж вони думають.
Емоції не просто так нас охоплюють. У наших думках і емоціях є логіка, що може все пояснити.
Ми можемо навчитися бути більш передбачуваними для наших дітей шляхом розпізнавання найпоширенішої самокритики та активації режиму «боротьби або втечі» у повсякденному житті.
Сила думки
Те, як ми інтерпретуємо ситуації, визначає те, як ми почуваємося та як діємо. «Ми не бачимо речі такими, якими вони є; ми бачимо речі такими, якими є ми самі.»
Когнітивна терапія допомагає вам розглянути свої думки, а не просто бачити крізь них і сприймати це, як належне.
Якщо ми краще усвідомлюємо, як наші думки впливають на емоції та сприйняття, ми більшою мірою здатні обирати дію, яку хочемо виконати.
Домашнє завдання
Коли ви відчуєте, що вам хочеться закричати або схопити дитину, візьміть на себе відповідальність і вийдіть із ситуації.
Нагадайте собі, що ваша дитина робить те, що може. Справа не в тому, що дитина не поважає вас або ви не справляєтеся зі своєю роботою.
Коли заспокоїтеся, поговоріть з дитиною таким чином, яким ви хотіли б, щоб вона розмовляла з вами.
Пам'ятайте, що ви, в першу чергу, є взірцем для наслідування, який вчить дитину тому, як люди спілкуються між собою вдома.
Емпатія приносить щастя
Дитина, з якою розмовляли про щастя, сказала:
«Щастя – це можливість говорити те, що ти думаєш, не думаючи про те, що ти говориш».
Діти повинні відчувати свободу думати вголос і знати, що їхні думки та емоції приймають та поділяють.
Такий підхід приносить щастя як дітям, так і дорослим.