Гнів та насильство в сім’ї
Останні дослідження демонструють, що ми маємо розглянути питання профілактики гніву та насильства щодо дітей у Норвегії з точки зору охорони здоров’я. Дослідження Мосіге (2016 р.) демонструє, що 6% опитаних молодих людей отримали медичну допомогу внаслідок насильства з боку батьків (їх вдарили або побили). Матері та батьки однаково виявляли жорстокість по відношенню до своїх дітей. Далі Мосіге показує, що 21% молодих людей зазнавали менш сильного насильства й були налякані гнівом своїх батьків (їх вдарили відкритою рукою, сильно струснули, ущипнули тощо) — 14% з боку матері та 13% з боку тата. Дослідження демонструє відсутність різниці у кількості як слабкого, так і сильного насильства з боку матерів та батьків, що робить управління гнівом актуальним для обох батьків.
Дослідження ACE (Филетті, 2009 р.) за участю 17 000 дітей протягом 15 років показало, що життя під страхом гніву та насильства з боку батьків є найшкідливішою обставиною, в яку може потрапити дитина. Життя у стані готовності послаблює імунну систему та підвищує ризик виникнення низки як фізичних, так і психологічних скарг.
Норвезька медична асоціація (НМА, 2010) підготувала звіт, що ґрунтується на дослідженнях, включаючи дослідження ACE. НМА пише: «Результати дослідження ACE показують, що вплив негативного досвіду в дитинстві є глибоким, посилюється з часом і відіграє вирішальну роль у подальших проблемах зі здоров’ям та передчасній смерті. Багато поширених скарг у зрілому віці мають бути інтерпретовані як наслідок обставин дитинства. Відповідно, мають бути забезпечені необхідні профілактичні та лікувальні заходи».
У своїй докторській дисертації «Чому скривджені діти стають хворими дорослими» Кіркенген показує, що навіть легке насильство у формі гніву може бути шкідливим для дітей. Вирішальним фактором є те, чи сприймається гнів як непередбачуваний і, таким чином, чи створює він з часом небезпечну ситуацію для дитини (Кіркенген, 2008 р).
Огляд випадків, розглянутих у Центрі сімейного консультування в Мольді, показав, що 85% батьків, які мають проблеми з гнівом, хотіли б, щоб їм запропонували будь-яку форму лікування. За допомогою звернулася рівна кількість матерів та батьків. Інші 15% звинувачували у своєму гніві інших і не хотіли відвідувати сеанси.
Дослідження, що вивчають вплив когнітивної терапії на управління гнівом, показують, що 3 з 4 осіб після лікування можуть краще впоратися з гнівом (Бек та Фернандес, 1998 р.).
Мета сайту littsint.no, електронної книги та програми з управління гнівом — надати батькам психологічні знання та метод, який дозволить їм самим створювати безпечніше та передбачуване повсякденне життя для своїх дітей. Також надається інформація про те, куди можна звернутися за професійною допомогою в разі потреби.
Стейнар Сунде
Cпеціаліст-психолог та когнітивний терапевт
TED talk: How childhood trauma affects health across a lifetime (Nadine Burke Harris | TEDMED 2014).
Список літератури
Anstorp, T. og K. Benum (2014). Traumebehandling. Komplekse traumelidelser og dissosiasjon. Universitetsforlaget.
Beck, A. T. (1999) Prisoner of hate, the cognitive basis of anger, hostility, and violence. New York: Harper Collins Publishers.
Beck, J, S. (2006) Kognitiv terapi. Teori, udøvelse og refleksjon. Akademisk forlag.
Beck, J. S. (2021) Cognitive Behavior Therapy. Basics and Beyond. The Guilford Press
Beck, R. & Fernadez, E. (1998). Cognitiv-behavioral therapy, in the threatment of anger: A meta-analysis. Cognitive Therapy and Research, 22, 63-74.
Berge, T. & Repål, A. (2017). Den indre samtalen. Kognitiv terapi i praksis. Oslo: Gyldendal Akademisk.
Berge, T. og Repål, A. mfl (2016). Behandlingsalliansen i kognitiv terapi. I: T. Berge, & A. Repål, (red.): Håndbok i kognitiv terapi. Oslo: Gyldendal Akademiske.
Brandtzæg, I – Smith, L – Torsteinson, S (2011) Mikroseparasjoner, tilknytning og behandling. Fagbokforlaget
Brandtzæg, I – Torsteinson, S – Øiestad, G (2013) Se barnet innenfra. Hvordan jobbe med tilknytning I barnehagen. Kommuneforlaget.
Bregman, R (2022). Folk flest er gode. Spartacus.
Dahl, K. Snersrud, K. (2007) Barn som vitne til vold i familien. En behandlingsmanual. Familievernkontoret i Sør-Trøndelag.
Davies, William (2000) Å bekjempe sinne og irritasjon. Tapir akademiske forlag
Den Norsk Legeforening. (2010) Statusrapport: Da lykkeliten kom til verden. – Om belastninger i tidlige livsfaser.
Ellis, A. (1962). Reason and emotion in psychotherapy. New York: Lyle Stuart.
Filetti, V. J.(2009).The relationship of adverse childhood experience to adulth health: turning gold into lead. Z. Psychosom Med Psychother 2009; 48: 359-69.
Greene, Ross W. (2021). The explosive child. Harper
Gottmann, John, M. (2016) Hjerteforeldre. Panta Forlag
Haaland, T. Clausen, S. E. Schei, B. (2005) Vold I parforhold. Ulike perspektiver. NIBR-rapport 3.
Heltne, U. & Steinsvåg, P. Ø. (2010) Avsluttende prosjektrapport. Barn som lever med vold i familien. Alternativ til vold og Senter for Krisepsykologi.
Isdahl, P. (2000). Meningen med volden. Oslo: kommuneforlaget.
Jarwson, S. & Haugan, G. S. (2016). Vold og aggresjon: et kurs i sinnemestring. I Berge, T. & Repål, A. (Red.), Handbok i kognitiv terapi. Oslo: Gyldendal Akademisk.
Kirkengen, (2021). Hvorfor krenkede barn blir syke voksne. Universitetsforlaget.
Middelborg, J. Lilledal, G. Tindberg, J. W. Solevåg, A. Lang, N. (2007) Tryggere barndom. Parterapi – en nyttig tilnærming for barn som lever med vold i familien. Fokus på familien, 35: 292-311.
Montgomery, Hedvig (2018) Foreldremagi. Pilar Forlag
Mossige, S. Stefansen, K (red) (2007). Vold og overgrep mot barn og unge. Norsk institutt for forskning om oppvekst, velferd og aldring. (NOVA) Rapport 20/07.
Mossige, S. Stefansen, K (red) (2016). Vold og overgrep mot barn og unge. Omfang og utviklingstrekk fra 2007-2015. Norsk institutt for forskning om oppvekst, velferd og aldring. (NOVA) Rapport 20/16.
Nordanger, Dag Øystein (2017) Utviklingstraumer. Fagbokforlaget
Raknes, S. (2010a). Psykologisk førstehjelp. Barn. Gyldendal Akademiske.
Raknes, S. (2010b). Psykologisk førstehjelp. Ungdom. Oslo. Gyldendal Akademiske.
Raundalen, M. Isdal, P. (2004) Nyhetsbrev til fagpersoner som møter barn som lever med vold i familien. Bulletin nr 1 i prosjektet ”Barn som lever med vold i familien”.
Råkil, M. (2002) Menns vold mot kvinner – behandlingserfaringer og kunnskapsstatus. Oslo: Universitetsforlaget.
Sunde, S. (2012) Undervisningsfilm: ABC i sinnemestring, En kognitiv modell i terapeutisk arbeid med foreldre. kognitiv.no
Sunde, S. (2013) Undervisningsfilm: ABC i sinnemestring. En kognitiv modell i terapeutisk arbeid med foreldre, påfølgende timer. kognitiv.no
Sunde, S. (2014) ABC i sinnemestring for foreldre. Tidsskrift for Kognitiv terapi. Nr 2, 2014.
Sunde, S. (2016) Podcast radio. Sinnemestring med psykologspesialist Steinar Sunde. Foreldrerådet Rubicon radio/TV.
Sunde, S. (2017) Teknikker for å mestre sinne. Tidsskrift for helsesøstre. Nr 2, 2017.
Sunde, S. (2017) Opplever du å bli mer sint på barna enn du ønsker? Hvordan avdekke og behandle hverdagssinne/volden i familier? Utposten, blad for allmenn- og samfunnsmedisin. Nr 5, 2017.
Vassbø Hagen, Anne Hilde (2021) Sinte barn og sinte voksne. Gyldendal
Thorkildsen, I. M. (2023). Det vi så, var et svik mot barna. En ny retning for velferdsstaten. Vigmostad og Bjørke.
Thorkildsen, I. M. (2015). Du ser det ikke før du tror det. Vigmostad og Bjørke.
Vatnar, S. K. B. (2000): Familievold og familievern. Presentasjon og drøfting av en kartleggingsundersøkelse ved familievernkontorene i Norge. Fokus på familien, 3: 169-182.
Vatnar, S. K. B. (2003): Evalueringsrapport for prosjektet ”Vitne til vold” tiltak 2 i regjeringens handlingsplan ”vold mot kvinner” 2001 – 2003.
Wilhelmsen, I. (2016). Sjef i eget liv – en bok om kognitiv terapi. Hertervig Forlag.